остовпілий

остовпілий: -а, -е.

1) Дієприкм. акт. мин. ч. до остовпіти.

2) у знач. прикм. Який раптово втратив здатність рухатися, свідомо сприймати що-небудь (від хвилювання, розгубленості, з переляку і т. ін.). || Який нічого не виражає; застиглий (про погляд, очі).

Игры ⚽ Нужен реферат?

остовпілий — дієприкметник … Орфографічний словник української мови
остовпілість — лості, ж. Стан за знач. остовпілий … Український тлумачний словник
остовпіло — Присл. до остовпілий 2) … Український тлумачний словник
остовпенілий — а, е. Те саме, що остовпілий … Український тлумачний словник
нерухомий — 1) (який не рухається, лишається в тому самому положенні), непорушний, незрушний, завмерлий, застиглий; закляклий, закам янілий, скам янілий, задерев янілий, заціпенілий, закостенілий, помертвілий (про людину, частини її тіла та про тварину який… … Словник синонімів української мови

Словари и энциклопедии на Академике